Задайте питання юристу

835 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Цивільне право, 01 жовтня 2021, питання №49783 350₴

Имею ли я (владелец собственности) право выписать прописанного в моей собственности родственника по причине неуплаты им коммунальных услуг

Здравствуйте. Я (владелец квартиры) хочу выписать своего родственника (матерь), который там лишь приписан и проживает, из неё.

Квартиру получил в дарственную от неё же. Я в ней не прописан (и не прописывался), и не проживаю (и никогда не проживал). Квартира типа общежитие (кухня, туалет - общее; комната - персональное. Счётчики на коммунальные услуги тоже общие).

Она не оплачивает ком. услуги которые все прописанные участники общежития (их там не больше 5) платят поровну. Просят другие жильцы (свою часть ком. услуг) платить меня, а не её. Могу ли я выписать её в таком случае, чтобы не платить за неё. Или каким-то законным способом принудить её платить.

И связанный вопрос. Оказалось что у неё есть кредиты, что она оформила ещё до того как я её прописал. Может ли банк придти и отнять имущество, и (или) квартиру вовсе в данных обстоятельствах.

Спасибо

Відповіді юристів (28)

    Адвокат Евгений Александрович
    Адвокат Евгений Александрович 2 роки тому

    Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

    Добрий вечір, Василь!

    Вирішити дану проблему і визнати особу такою, що втратила право на користування житловим приміщенням або щодо її виселення, чи зобов’язання щодо платы заборгованості за комунальні послуги, можливо лише на підставі рішення суду.

    Відповідно до ст. 9 ч. 4 ЖК УРСР ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

    Відповідно до статті 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

    Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

    Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

    Згідно статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім ї.

    Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

    Статтею 405 ЦК України регулюється право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. зазначає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина друга статті 405 ЦК України).

    При наявності вказаних фактів Ви маєте право подати до суду позовну заяву про визнання її такою, що втратила право на проживання.

    Відповідно до ст. 116 ЖК УРСР, якщо наймач, члени його сім ’ ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

    У такому випадку, Ви маєте право подати позовну заяву про її виселення.

    У іншому випадку, треба подавати позовну заяву щодо зобов’язання її сплатити заборгованість за комунальні послуги.

    При цьому, Вам слід мати докази, які треба подати суду разом з позовною заявою.

    До позовної заяви додаються докази, якими можуть бути:

    1. Довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку .
    2. Копії документів, які підтверджують, що позивач є власником житла (договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину та інші..)
    3. Акт ЖЕКу, ОСББ в якому засвідчуються викладені у позові факти.
    4. Копія квитанцій про наявність боргу за комунальні послуги.
    5. Нотаріально посвідчені заяви свідків.

    При поданні позовної заяви до суду крім вказаних нормативно-правових актів, слід керуватися:

    ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

    "Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

    1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

    2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

    "Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

    1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

    2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

    1) визнання права;

    2) визнання правочину недійсним;

    3) припинення дії, яка порушує право;

    4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

    5) примусове виконання обов'язку в натурі;

    6) зміна правовідношення;

    7) припинення правовідношення;

    8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

    9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

    10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

    Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

    3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу"".

    ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

    "Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

    1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

    2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

    3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

    4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

    5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

    "Стаття 76. Докази

    1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    2. Ці дані встановлюються такими засобами:

    1) письмовими, речовими і електронними доказами;

    2) висновками експертів;

    3) показаннями свідків. ...".

    "Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

    1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

    2. У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

    У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов’язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв’язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

    3. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

    4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

    5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

    6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом".

    "Стаття 83. Подання доказів

    1. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

    2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

    3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

    4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

    5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

    6. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

    7. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

    8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

    9. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

    10. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

    11. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів".

    "Стаття 84. Витребування доказів

    1. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

    2. У клопотанні повинно бути зазначено:

    1) який доказ витребовується;

    2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

    3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

    4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

    3. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

    4. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

    5. Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

    6. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

    7. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали.

    8. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

    9. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати витребувані судом докази.

    10. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

    11. У випадках, передбачених законом, апеляційний загальний суд за місцезнаходженням доказів може витребувати докази на прохання третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу або за заявою сторони (учасника) третейського (арбітражного) розгляду за згодою третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу у справі, що розглядається третейським судом (міжнародним комерційним арбітражем), у порядку, встановленому цією статтею.

    У разі задоволення відповідної заяви суд може зобов’язати особу, у якої такі докази витребовуються, надати такі докази безпосередньо третейському суду або міжнародному комерційному арбітражу або стороні, за заявою якої такі докази витребовуються, для подальшого їх подання третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу).

    В ухвалі про витребування доказів суд вирішує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат осіб, пов’язаних із поданням відповідних доказів".

    "Стаття 175. Позовна заява

    1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

    2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

    3. Позовна заява повинна містити:

    1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

    2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

    3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

    4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

    5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

    6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

    7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

    8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

    9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

    10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

    4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

    5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

    6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору".

    З приводу:

    "И связанный вопрос. Оказалось что у неё есть кредиты, что она оформила ещё до того как я её прописал. Может ли банк придти и отнять имущество, и (или) квартиру вовсе в данных обстоятельствах".

    Порушення зобов'язання - невиконання зобов'язання (нездійснення боржником жодної з передбачених у зобов'язанні дій) або виконання з порушенням умов, визначених його змістом (неналежне виконання - часткове невиконання будь-якого обов'язку за зобов'язанням або виконання, що не відповідає тим або іншим умовам зобов'язання) (ст. 610 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)).

    Грошове зобов'язання – це зобов'язання по сплаті певної грошової суми, яке повинно припинятися шляхом його належного виконання. Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

    Якщо Ви не були поручителями і квартира не перебуває у заставі під взятим кредитом, то відповідальність несе лише боржник - Ваша матір, своїм власним майном.

    При цьому, процедура арешту та стягнення на майно боржника відбувається в рамках виконавчого провадження, на підставі рішення суду, а не самими працівниками банку.

    Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

    Всього доброго, успіхів Вам!

    Гончаренко Константин
    11.4%
    Гончаренко Константин 2 роки тому

    Юрист, м. Суми, 5 років досвіду

    Доброго дня!

    Щодо зняття з реєстраціі:

    Примусовий порядок такий:

    Підстави звернення до суду

    Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

    Втрата права користування житлом:

    1. відсутність наймача або членів його сім’ї в жилому приміщення без поважних причин понад 6 місяців (стаття 71 Житлового кодексу Української РСР);

    2. відсутність членів сім’ї власника жилого приміщення без поважних причин понад 1 рік (стаття 405 Цивільного кодексу України).

    Перелік осіб, які є членами сім’ї власника житла визначено в статті 64 Житлового кодексу УРСР, зокрема, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

    До якого суду звернутися

    Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення та зняття з реєстрації подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходження жилого приміщення.

    Вартість позову

    За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до Закону України "Про судовий збір" (908 грн. 00 коп. - станом на 01 січня 2021 року).

    • Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн оплати можна знайти на сайті “Судова влада України”;

    ---

    Перелік та зразки необхідних документів

    Форма і зміст позовної заяви - "Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі"

    ---

    Строки розгляду питання:

    Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Водночас суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку (частина перша статті 210 Цивільного процесуального кодексу України).

    Порядок оскарження

    Особа у випадку прийняття судом рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог щодо визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання має право протягом 30 днів з дня проголошення рішення подати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

    Вартість оскарження

    За розгляд апеляційної скарги сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (1362 грн. 00 коп. - станом на 01 січня 2021 року, підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

    Судова практика

    Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 Житлового кодексу УРСР; статті 405 Цивільного кодексу України).

    Якщо квартира не належить боржнику її не можуть арештувати. Лише його особисте майно.

    з повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Пуха Наталія ТендерОк
    11.4%

    Доброго Дня

    Щодо вашого питання у вас можливі варіанти, а саме

    попросити саму особу виписатися з місця реєстрації, тобто сходити до ЦНАПу та здійснити зазначені дії,

    або у примусовому судовому порядку, а саме шляхом подачі позову до суду -в такому разі вирішити дану проблему і визнати особу такою, що втратила право на користування житловим приміщенням можливо за рішенням суду. Відповідно до статті 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

    Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

    Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

    Згідно статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім ї.

    Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

    Статтею 405 ЦК України регулюється право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. зазначає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина друга статті 405 ЦК України).

    На стороні позивача можуть виступати власник житлового приміщення, наймач, члени його сім'ї, в тому числі ті, за якими зберігається право на користування житлом як за тимчасово відсутніми, або ті, що отримали броню (ст. 73 - 75 ЖК). Особи, які користуються жилою площею тимчасово, тобто не мають самостійного права на нього (піднаймачі, тимчасові мешканці), не мають права на пред'явлення такого позову.

    У позовній заяві, яка повинна відповідати нормам Цивільного процесуального кодексу України ( статті 175-177), зазначається дані відповідача ( тобто особи, яку потрібно зняти з реєстрації місця проживання), дані зацікавлених осіб ( наприклад, відділ державної реєстрації), викладається суть позовних вимог, тобто описується за яких обставин особа була зареєстрована, протягом якого часу не проживає, інші обставини, які доказують, що особа втратила право проживати у житловому приміщенні. До позовної заяви додаються докази, якими можуть бути:

    Довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку .

    Копії документів, які підтверджують, що позивач є власником житла (договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину та інші..)

    Акт вуличного депутата в якому засвідчується факт, що особа не проживає протягом певного часу, або Акт про непроживання, засвідчений ЖЕК, ОСББ.

    Копія квитанцій про сплату комунальних послуг;

    Покази свідків.

    Щодо кредитів то ви зоббовязань по оплаті, якщо ви не були поручителем не несети, і зняття з місця реєстрації ніякких зобовязань по їх сплаті боржником не скасовує.

    Щодо зобовязання сплати комунальні послуги то аргументуйте неналежними зобовязаннями наймача, користувача.

    Успіхів

    Крикун Сергій  Павлович
    10%
    Крикун Сергій Павлович 2 роки тому

    Юрист, м. Дніпро, 30 років досвіду

    Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

    "Стаття 319. Здійснення права власності...

    4. Власність зобов'язує.

    5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі...";

    "Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

    1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

    2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним...".

    Конституция Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

    "Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

    Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

    Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

    Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.".

    Семейный кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page#T...):

    "Стаття 3. Сім'я

    1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

    2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки...

    Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків

    1. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.".

    Жилищный кодекс УССР (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text):

    "Стаття 6. Призначення жилих будинків і жилих приміщень

    Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, ...",

    Закон Украины "Про житлово-комунальні послуги" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19?find=1...):

    "Стаття 1. Визначення термінів

    1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:...

    6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;...".

    Закон Украины "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text):

    "Стаття 2. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання в Україні..

    Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.".

    Во-первых, намерение собственника выселить (снять с регистрации места жительства) лицо из жилища, которое это лицо подарило это жилье собственнику, не говоря уже, что это лицо является матерью собственника, является, как я считаю, верхом цинизма и безнравственности. Во-вторых, собственность обязывает, т.е. собственник должен оплачивать жилищно-коммунальные услуги, если это жилье не передано в аренду, пользование по договору другим лицам. Как представляется, договоры на коммунальные услуги оформлены на собственника, лицевые счета оформлены на собственника, плательщиком в квитанциях на оплату услуг указан собственник. В-третьих, как представляется из вопроса, собственник подаренной квартиры устроил в ней общежитие для чужих людей, среди них свою мать. Эти действия, вопреки назначению жилых помещений для проживания в них отдельной семьи, нарушают право граждан на жилье, предусмотренное Конституцией Украины, противоречат интересам общества, являются ничтожными, не имеют юридической силы и последствий. Граждане, в отличие от органов власти, не вправе создавать, организовывать общежития (если это не предпринимательская деятельность в сфере готельного бизнеса), тем более, в отдельной квартире. В-четвертых, собственник-сын обязан содержать свою мать, которая нуждается в помощи - хотя бы по оплате коммунальных услуг. В-пятых, касательно получения матерью кредитов: взыскание не может быть обращено на собственность других от должника лиц, в данном случае, на подаренную квартиру, если сын и мать проживают отдельными семьями, при этом регистрация места жительства (прописка) матери в квартире не имеет значения, не имеет следствием возникновения права на квартиру.

    Рибінцев Сергій Сергійович
    Рибінцев Сергій Сергійович 2 роки тому

    Адвокат, м. Київ, 15 років досвіду

    Добрый день, Василий!

    Начну с последнего вопроса. Банк, а в последствии и суд, на имущество оказывает взыскание.

    Если квартира или ее доля не принадлежат должнику, тогда речь может идти только об имуществе в объекте проживания.

    В отношении права на выписку (снятие с регистрации места проживания). Уточните есть ли иное жилье у данного человека?

    Набирайте.

    • Василь Клієнт 2 роки тому

      Здравствуйте. Спасибо за ответ (с последним вопросом стало понятно).

      Что касается вашего вопроса, — нет. У данного человека нету иного жилья.

    Хандрыга Татьяна Вадимовна
    Хандрыга Татьяна Вадимовна 2 роки тому

    Юрист, м. Дніпро, 7 років досвіду

    Добрый вечер. Если она там прописана и ПРОЖИВАЕТ, то Вы не сможете выписать и выселить ей принудительно. Только в случае, если она будет портить имущество и делать жизнь других людей (соседей) не выносимой. Заставить платить - можете, все что по счетчикам - нужно доказать что она одна там живет и одна пользуется услугами. Арест не наложат, это Ваше имущество

    • Василь Клієнт 2 роки тому

      Добрый вечер в ответ.

      Что касается выселить, более менее стало понятно что практически невозможно.

      Что касается того, что всё-таки смогу заставить законно платить по счетчикам. Суть в том что так как это общежитие, некоторые счетчики оформлены не на конкретных владельцев каждой комнаты, а в общем (есть лишь по одному счетчику на свет который оформлен на конкретного владельца комнаты. А все остальные общие (как я понял) и жильцы всех этих комнат делят сумму по коммуналке на количество прописанных в нескольких этих индивидуальных комнатах по устным (то ли у этого есть законные основания; не знаю) договоренностям.

      В связи с этим 3 вопроса: как доказать что она одна там живет, и одна ли пользуется коммунальными услугами (особенно в случае с этими общими счетчиками). И какая вероятность что из этого что-то 100%-е выйдет (т.е.получится ли законно заставить, или же нет).

      • Хандрыга Татьяна Вадимовна
        10%
        Хандрыга Татьяна Вадимовна 2 роки тому

        Юрист, м. Дніпро, 7 років досвіду

        «как доказать что она одна там живет, и одна ли пользуется коммунальными услугами« - взять справку о прописанных , и акт о фактическом проживании . И Вам по себе взять акт и справку по месту своей прописки и проживания. Предоставить тем, к о требует с вас эти платежи

      • Гончаренко Константин
        Гончаренко Константин 2 роки тому

        Юрист, м. Суми, 5 років досвіду

        Акт про фактичне проживання підписаний 3 - ма свідками (сусідами ) та директором ЖЄКу ,або ОСББ , буде підставою для вимоги сплати боргу ,саме з особи котра там проживає. Довідку про зареєстрованих осіб можна взяти у ЦНАПі.

        З повагою,

        Костянтин Гончаренко

        • Василь Клієнт 2 роки тому

          Т.е. это значит, что за коммунальные услуги обязан платить по закону не тот кто владеет имуществом (или тот на кого оформлены счётчики), а тот кто там фактически проживает (прописан). И в случае коммунальных долгов, компании предоставляющие коммунальные услуги, будут обращаться за погашением этих долгов именно к проживающему. Я всё правильно понял?

          • Хандрыга Татьяна Вадимовна
            Хандрыга Татьяна Вадимовна 2 роки тому

            Юрист, м. Дніпро, 7 років досвіду

            Они могут обращаться в суд к вам обоим, но Вы в свою очередь можете возражать или же взыскать этот долг с того, кто фактически пользовался услугами, доказав , вышеуказанными доказательствами что вы не пользовались этими услугами . Это будет в любом случае долгий и сложный судебный процесс, но практика положительная есть в аналогичных ситуациях

            • Василь Клієнт 2 роки тому

              Спасибо. Стало окончательно понятно. Но в таком случае, чисто вопрос из интереса который этой ситуации касается.

              Может ли данный (фактически проживающий, прописанный) человек, теоретически, еще до того как коммунальная компания обратится ко мне и к этому человеку в суд, — просто взять и добровольно выписаться и перестать там фактически проживать.

              Спрашиваю к тому, а не выйдет ли всё в конечном итоге так, что именно мне придется все эти ком. долги выплачивать в будущем.

          • Гончаренко Константин
            Гончаренко Константин 2 роки тому

            Юрист, м. Суми, 5 років досвіду

            Комунальники можуть звертатися письмово і до власника квартири і до проживаючої особи.

            Сплачений борг за ту особу, що проживає ,Ви можете стягнути подавши позов до суду "про стягнення суми збитків понесених у зв язку з виплатою боргу ," письмову претензію з розрахунком витрат і 3%річних ставки НБУ направляєте боржнику поштою з врученням. І далі всі документи з позовом віднести в канцелярію суду.

            Очікуйте ухвалу про відкриття провадження.

            З повагою,

            Костянтин Гончаренко

    Адвокат Евгений Александрович
    Адвокат Евгений Александрович 2 роки тому

    Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

    Здравствуйте, Василий!

    "Может ли данный (фактически проживающий, прописанный) человек, теоретически, еще до того как коммунальная компания обратится ко мне и к этому человеку в суд, — просто взять и добровольно выписаться и перестать там фактически проживать.

    Спрашиваю к тому, а не выйдет ли всё в конечном итоге так, что именно мне придется все эти ком. долги выплачивать в будущем"?

    Этот человек может добровольно сняться с регистрации и выселиться.

    Собственник квартиры несёт ответственность за долги по комунальним услугам.

    Но если Вы сможете оформить документы и собрать доказательства о том, что там проживало такое-то время (период времени) именно это лицо, которое пользуется коммунальными услугами - Акты с участием представителей администрации общежития, соседей, заявления от соседей, то сможете в судебном порядке, путём подачи иска в суд обязать этого человека оплатить задолженность по коммунальным услугам.

    Всего доброго!

    • Василь Клієнт 2 роки тому

      Здравствуйте, Евгений. Спасибо за уточнение, - всё понял.

      Но хотелось бы задать окончательный вопрос по этой ситуации. В первых ответах там было накидано много текста в котором я не то чтобы разобрался. Поэтому хотелось бы чтобы вы (или другой юрист) ответил точно на мой вопрос в зависимости моей ситуации (которую я дополнительно уточнил своими ответами другим юристам).

      Вопрос следующий: является ли поводом неуплата жильцом ком. услуг (которая мной будет подтверждена. Конкретно то что именно он там проживает. И никто больше) причиной по которой возможно снять его принудительно с регистрации места жительства. Конкретно в моей ситуации.

      • Адвокат Евгений Александрович
        Адвокат Евгений Александрович 2 роки тому

        Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

        Василий!

        Пожалуйста!

        Да, за наличие задолженности по коммунальных услугах, Вы как собственник квартиры, имеете право инициировать вопрос перед судом, путём подачи иска о выселении (нормативная база указана мною в самом начале, в ответе на Ваш вопрос).

        Но для этого, нужно, как указывали ранее собрать документы, подтверждающие факт пользования коммунальными услугами именно этим лицом и их не оплату, наличие задолженности за этим лицом.

        Окончательное решение за судом.

        Всего доброго!

        • Василь Клієнт 2 роки тому

          Ознакомился с нормативной базой. Но там нет речи именно про мой случай (т.е. детали на счёт долгов за ком. услуги и последующего возможного лишения регистрации места жительства на основании этих долгов).

          Но главное что я понял это то что я имею право на этом основании, по крайней мере, подать в суд. Но спросить хотел другое: насколько высоко вы оцениваете шансы этот суд выиграть в моем случае.

          • Адвокат Евгений Александрович
            Адвокат Евгений Александрович 2 роки тому

            Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

            Василий!

            "Відповідно до ст. 116 ЖК УРСР, якщо наймач, члени його сім ’ ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення".

            Здесь подразумевается не принятие участия в содержании жилья и не оплата коммунальных услуг.

            Практика судов весьма разная, если у неё нет иного жилья, могут и не выселить, но шанс есть.

            Решение Верховного Суда только не в отношении зарегистрированных, но тоже не оплачивали коммунальные услуги и не потримати участие в содержании жилья, рекомендую ознакомиться:

            https://reyestr.court.gov.ua/Review/93793226

            Но как минимум, Вы имеете право через суд обязать её оплачивать задолженность по коммунальным услугам.

            Вы можете в иске указать два требования: обязать выплатить задолженность и о выселении, если о выселении не удовлетворит, то возможно удовлетворит Ваше требование об обязательстве в оплате задолженности по коммунальным услугам.

            Всего доброго!

            • Василь Клієнт 2 роки тому

              «Практика судов весьма разная, если у неё нет иного жилья, могут и не выселить, но шанс есть» - что касается вашего предложения, - да у нее действительно нету иного жилья. Но на основании чего вы допускаете что шансы на выселение всё-таки есть. Хотелось бы уточнить.

    Адвокат Евгений Александрович
    Адвокат Евгений Александрович 2 роки тому

    Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

    Василий!

    «Практика судов весьма разная, если у неё нет иного жилья, могут и не выселить, но шанс есть» - что касается вашего предложения, - да у нее действительно нету иного жилья. Но на основании чего вы допускаете что шансы на выселение всё-таки есть. Хотелось бы уточнить"?

    Исходя из Вашего права, как собственника согласно Конституции Украины, Гражданского кодекса Украины, ст.116 ЖК Украины, таких вот решений, по ссылке:

    https://reyestr.court.gov.ua/Review/93793226

    Снова ж таки зависит от качества собранных Вами документов, доказательств.

    Если иного жилья нет, то могут и не выселить, но окончательное решение, принимает суд.

    • Василь Клієнт 2 роки тому

      Если теоретически учесть что мною собраны надлежащего качества документы, доказательства. Если учесть что другого жилья у нее нету. Если учесть что это моя матерь (возможно это тоже как-то повлияет). Если исходить из моих прав как собственника и т.д. и т.п деталях ситуации что указаны мною в рамках этого вопроса. Что более вероятно (на чью сторону станет суд. На мою, или же всё-таки на её). Спрашиваю лишь об этом.

      Или же есть некие законы из разных кодексов, которые я не учитываю по незнанию что в состоянии теоретически значительно (по одному, либо в совокупности) повлиять на конечное решение суда в данной ситуации. И если всё-таки такие законы есть, хотелось бы, чтобы вы их более менее удобоваримо перечислили. Чтобы я смог, в ту или иную сторону, объективно расценивать свои вероятности на удачный или неудачный исход. Суд же ж в конечном итоге должен будет ссылаться на что-то конкретное при своем решении.

      • Адвокат Евгений Александрович
        Адвокат Евгений Александрович 2 роки тому

        Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

        Василий!

        Шанс есть, как я сказал ранее, но решение не за мною, а за судом, категорический ответ Вам никто не предоставит.

        Конечно же, учитывая то, что она Ваша мать и у неё нет иного жилья в части выселения суд реально может отказать, но Вы должны подать иск как о выселении, так и об обязательсиве оплаты долга по коммунальных услугах, в этой части у Вас больше шансов на удовлетворение исковых требований.

        Нормативно-правовые акты:

        Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

        Відповідно до ст. 9 ч. 4 ЖК УРСР ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

        Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

        Згідно статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім ї.

        Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.

        Відповідно до ст. 116 ЖК УРСР, якщо наймач, члени його сім ’ ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

        Відповідно статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

        Частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

        Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.

        У спірних правовідносинах права позивача, як власника житлового будинку, захищені і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

        Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

        Всего доброго!

        • Василь Клієнт 2 роки тому

          Я никоим образом не клонил к тому - за вами ли решение, или же нет. И не просил категорического ответа. Я спросил всего лишь о том, что более вероятно в данной ситуации в плане теоретического решения суда. И попросил у вас сослаться на аргументы в пользу которых вы повышаете или понижаете мои вероятности.

          Что касается нормативно-правовых актов. Так как вы их предоставили в сухом виде (без комментариев или простых интерпретаций. Подобных на те, что вы дали мне в своем предыдущем ответе что касался объяснения, расшифровки ст. 116 ЖК УРСР под конкретно мой случай), я совершенно не понимаю как они относятся к моему случаю напрямую (т.е. как суд будет их интерпретировать в моем случае). И как они повлияют на это теоретическое, будущее решение суда (повысят, понизят вероятности успеха). Только это хочу выяснить.

          И окончательно повторяя вопрос: на какую сторону вероятнее всего станет суд в данной ситуации.

          • Адвокат Евгений Александрович
            Адвокат Евгений Александрович 2 роки тому

            Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

            Василий!

            Аргументы в Вашу пользу: Вы собственник согласно Конституции Украины, Гражданского кодекса Украины, имеете право владеть, пользоваться, распоряжаться жильем, а все кто проживает должны соблюдать нормы ст.116 ЖК Украины.

            Аргументы против Вас: она Ваша мать и у неё нет иного жилья, при выселении она станет бездомной, а Вы как сын обязаны о ней заботиться.

            Нормативно-правовые акты, на которые Вы можете ссылаться в иске в Вашу пользу исходя из судебной практики, что Вы собственник и Ваши права и обязанности тех, кто проживает в квартире соблюдать правила проживания (участвовать в содержании жилья, оплачивать коммунальные услуги):

            Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

            Відповідно до ст. 9 ч. 4 ЖК УРСР ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

            Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

            Згідно статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім ї.

            Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.

            Відповідно до ст. 116 ЖК УРСР, якщо наймач, члени його сім ’ ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

            Відповідно статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

            Частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

            Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.

            У спірних правовідносинах права позивача, як власника житлового будинку, захищені і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

            Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

            Всего доброго!

    Крикун Сергій  Павлович
    Крикун Сергій Павлович 2 роки тому

    Юрист, м. Дніпро, 30 років досвіду

    Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3570):

    "Стаття 225. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

    1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені...

    Стаття 229. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки

    1. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

    Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом...

    Стаття 230. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману

    1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

    Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування...

    Стаття 231. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства

    1. Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

    2. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину...

    Стаття 233. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини

    1. Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину...".

    В зависимости от фактических обстоятельств заключения договора дарения, имеющих основания, право на признание его недействительным, договор может быть признан таковым в судебном порядке.

    Адвокат Евгений Александрович
    57.1%
    Адвокат Евгений Александрович 2 роки тому

    Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

    Василь!

    Варто взяти до уваги і період дії карантину. Так, відповідно до Закону України від 17.03.2020 № 530-IX на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його скасування заборонено:

    • нараховувати та стягувати штрафи, пеню, якщо споживач несвоєчасно здійснив платіж за житлово-комунальні послуги;
    • припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;
    • примусово виселяти з житла та примусово стягувати житло (житлові будинки, частини житлових будинків, квартири, кімнати у квартирах, кімнати, житлові секції чи блоки у гуртожитках, інші жилі приміщення), що належить на праві приватної власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги;
    • примусово виселяти громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення.

    Тож, під час карантину є певні обмеження щодо впливу на боржників. Нарахувати пеню, відключити послугу, виселити з житла під час дії карантину ніхто не має права.

    На засіданні Кабінету Міністрів України 20 вересня 2021 року прийнято рішення про продовження адаптивного карантину та режиму надзвичайної ситуації та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12. 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, затверджені Постановою КМУ від 22.09.2021 р. №981 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України»), карантин продовжено до 31 грудня 2021 року.

    Всього доброго!

    Адвокат Евгений Александрович
    Адвокат Евгений Александрович 2 роки тому

    Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

    Василь!

    Додаткова корисна інформація:

    Стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виокремлює поняття житлової та комунальних послуг.

    До житлової послуги законодавчо віднесено послугу з управління багатоквартирним будинком.

    До комунальних послуг належать:

    • послуги з постачання та розподілу природного газу,
    • послуги з постачання та розподілу електричної енергії,
    • послуги з постачання теплової енергії,
    • послуги з постачання гарячої води,
    • послуги з централізованого водопостачання,
    • послуги з централізованого водовідведення,
    • послуги поводження з побутовими відходами.

    Розподіл оплати житлово-комунальних послуг між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку є необхідністю вирішення гострих житлових проблем, таких як несплата житлово-комунальних послуг усіма повнолітніми квартиронаймачами, утворення заборгованості за такі послуги та наявність судового рішення про її стягнення.Бажання розділити особового рахунку на оплату комунальних послуг може виникнути за різних обставин:

    • в одному помешканні живуть декілька сімей або осіб, які не бажають залежати один від одного при оплаті комунальних платежів;
    • між мешканцями відсутня згода на розподіл комунальних платежів чи один із пожильців взагалі не надає кошти на таку оплату.

    У зв’язку із цим може складатися парадоксальна ситуація, оскільки обов’язок по сплаті комунальних платежів несуть всі власники та особи, що проживають у квартирі або будинку.

    Обслуговуючі організації хвилює лише факт надходження коштів на їх рахунки. Якщо хтось із мешканців не бажає надавати кошти на оплату, виходить, що інші мешканці мають оплачувати рахунки і за себе, і «за інших».

    Оскільки особовий рахунок єдиний і невчасна оплата може тягнути за собою застосування санкцій (пеня, штрафи тощо). Розподіл особових рахунків дає можливість кожному, за ким такий рахунок закріплений, оплачувати виключно за ті послуги, які були спожиті саме ним.

    Особовий рахунок:

    Особовий рахунок - це «ідентифікатор» («умови») доставки рахунку на здійснення виплат за комунальними послугами. При розрахунку вказується конкретний платник, до якого (при несвоєчасному здійсненні виплат) буде пред'явлений судовий позов з боку органів житлово-комунального господарства (далі - ЖКГ).

    Перед розділенням особових рахунків в приватизованих квартирах необхідно врахувати ряд важливих моментів. Так, за законом, постачання житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі укладеного з власником квартири договору про обслуговування прибудинкової території та оплату комунальних послуг. Даний документ тісно пов'язаний з порядком користування житлом (в якості основних параметрів виступає кількість зареєстрованих і площа квартири). Вищезазначена угода укладається з одним із мешканців квартири, який повинен проводити щомісячну оплату послуг ЖКГ. Інші члени сім'ї мають рівні права на користування житлом.

    Дана особливість докладно описана у чинній статті 156 Житлового кодексу УРСР, якою встановлюються права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) та передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку(квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї, при цьому на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

    Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.

    Співвласники у разі бажання упорядкувати свої обов`язки зі сплати комунальних платежів мають право звернутись до підприємств, які надають комунальні послуги, особисто та надати необхідні правовстановлюючі документи для укладення відповідних договорів на погоджених сторонами умовах та відкриття окремих особових рахунків , якщо укладення такого договору є можливим відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють надання конкретних-житлових послуг. Так як оплата житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору про надання таких послуг, то відкриття окремих особових рахунків для оплати житлово-комунальних послуг здійснюється відповідною організацією після укладення з кожним із співвласників окремого договору.

    Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

    Мешканці дійшли згоди:

    У випадку, якщо мешканці дійшли згоди щодо необхідності розподілу особових рахунків, вони можуть подати заяви до обслуговуючої організації та отримати кожен окремо особовий рахунок на сплату комунальних платежів. Суттєвим для цього є наявність згоди усіх проживаючих у квартирі осіб та власників між собою. Поділ особового рахунку має здійснюватися на прохання наймача. В результаті змінюється суть договору найму, і квартира стає комунальною. Члени сім'ї «перетворюються» у сусідів. Право на поділ особового рахунку має дієздатний і повнолітній громадянин України, що зареєстрований та проживає в квартирі. Для поділу рахунків до ЖЕК повинні бути здані заяви від усіх співвласників житла. При цьому оплата за комунальні послуги проводитися з урахуванням кількості зареєстрованих мешканців у квартирі. При відсутності лічильників розмір платежів багато в чому залежить від площі приміщення.

    Примусовий розподіл особових рахунків у судовому порядку:

    Проблема ж може виникнути у випадку, якщо такої згоди немає і один із мешканців не зважає та відверто ігнорує правила співжиття та думку інших мешканців. В такому випадку виникає необхідність примусового розподілу особових рахунків у судовому порядку.

    Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 встановлено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється:

    • за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);
    • за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку;
    • за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).
    Припинення надання послуг з боку споживача та виконавця:

    Виконавець комунальної послуги має право припинити/зупинити надання послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі у встановлені терміни.

    А споживач має право відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води і розірвати договір, попередивши про це виконавця не менш як за два місяці до дати розірвання договору.

    І наостанок, документ дозволяє не сплачувати вартість комунальних послуг (крім теплопостачання), якщо споживач не жив у помешканні понад 30 календарних днів.

    Всього доброго!


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України