Как развестись с мужем и оставить ему ребенка, если я не в Украине

Вітаю Вас.

Розлучитися загалом можливо без Вашого приїзду в Україну! Це взагалі не проблема. Чоловік може подати позов до суду, а Ви лише подасте клопотання про розгляд справи без Вашої участі та задоволення вимог.

Або Ви можете бути позивачем та подати позов через Електронний суд або за допомогою адвоката.

Але глобальна проблема в тому, що це надасть йому права на виїзд за кордон, він не вважатиметься одиноким батьком, тим паче з урахуванням тих новел, які може привнести законопроєкт 10449. По ньому лише позбавлення Вас батьківських прав або відібрання дітей надасть йому право на відстрочку, і відповідно на виїзд.

Тому, новини невтішні загалом!

З повагою.

Доброго дня.

Ви можете розірвати шлюб дистанційно. Однак з огляду на наявність у Вас дитини - це можливо лише через суд. Це можливо за допомогою під-системи "Електронний суд".

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Цивільного кодексу України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України). Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 59 ЦК України).

Згідно зі статтею 243 Сімейного кодексу опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно законодавства дитина, позбавлена батьківського піклування, – це діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 СК України при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

В Вашому випадку - Ваш чоловік не буде розглядатися, як "одинокий батько".

Доброго дня!

Подскажите я могу развестись с мужем находясь за границей? и передать ему опеку над нашими несовершеннолетними детьми, которые находятся со мной?

Так, Ви це можете зробити без повернення до України. Чоловіку потрібно подати позов про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей разом з ним, а Вам залишається лише погодитися з позовними вимогами.

будет ли он при этом одиноким отцом, который имеет право пересечь границу чтобы приехать к своим детям? муж в ВСУ уже два года.

На жаль, ні.

На даний час, мобілізовані військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби у зв'язку із самостійним вихованнням дити до 18 років.

ВІдповідно до абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу". .

4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час дії воєнного стану:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

• військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років

Підтвердженням цієї підстави для звільнення є доведення, що мати не здійснює виховання дитини за певними обставинами. Такими обставинами є:

• позбавлення батьківських прав матері за рішенням суду
• відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав за рішенням суду
• смерть матері
• визнання безвісно зниклою або визнання загиблою матері за рішенням суду
• рішення суду про встановлення факту самостійного виховання (самоусунення матері від виховання) https://reyestr.court.gov.ua/Review/114323812

Добровільна відмова від батьківських прав від дитини чинним законодавством не передбачена та не приймається як підстава для звільнення.

У постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи №822/2446/17 Верховним Судом викладено позицію про те, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.

Вагомим документом що підтверджує факт самостійного виховання - є рішення суду про встановлення юридичного факту, а саме здійснення самостійного виховання дитини.

ПРОТЕ, Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради новий законопроєкт №10449, що стосується мобілізації, військового обліку та проходження військової служби.

Згідно даного законопроєкту значно скоротилися підстави для звільнення.

Законопроєкт №10449 передбачає, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

• військовослужбовці-жінки – у зв’язку з вагітністю;
• військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
• один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
• перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
• військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим;
• військовослужбовці, які є усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, позбавленого батьківського піклування, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
• утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
• утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
• виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність за умови, що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;
• необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім’ї першого або другого ступеню споріднення (за умови відсутності членів сім’ї першого ступеню споріднення чи їх фізичної неспроможності), який є особою з інвалідністю I групи, що підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім’ї першого ступеню споріднення (не більше одного), який є особою з інвалідністю II групи, зайняті постійним доглядом за нею, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий постійний догляд, що підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною за умови, що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
• якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Згідно нового законопроєкту військовослужбовець матимете право на звільнення, якщо мати неповнолітньої дитини позбавлена батьківських прав, визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою.

З повагою, Дерій В.О.!

Доброго дня, нажаль такий план не спрацює.

У вашому випадку чоловік не буде вважатись одиноким батьком. Треба мати рішення суду про позбавлення вас батьківських прав. А для цього треба мати підстави і має свої певні наслідки.

пані Вікторія!

З приводу Вашого міркування та ідей цікавим є наступне рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 р. № 400/271/23№ 400/271/23, яке загалом може Вам давати певну надію. Втім, це не відміняє ту практику, яка складається на пунктах перетинання державного кордону. Очевидно, що виїхати за кордон чоловік може лише зобов'язавши ДПСУ здійснити його пропуск.

"...Відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Таким чином, законодавством України, передбачено право чоловіка, який самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, та як наслідок цього, право на виїзд за кордон.

Також, відповідно до Правил, передбачена необхідність підтверджувати своє право на перетин кордону, окрім паспорту, іншими документами.

Але, Правилами та іншими нормативно-правовими актами не визначено, якими саме документами повинно бути підтверджений факт того, що особа самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

17.03.2022 Адміністрація Державної прикордонної служби України видано листа за №23-6855/0/6-22-Вих «Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану», яким проінформовано органи Держприкордонслужби про обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України, зокрема не застосування до осіб, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Підтверджуючими документами можуть бути: свідоцтво про народження дитини (дітей)+ свідоцтво про смерть матері дитини/рішення суду про позбавлення матері батьківських прав/визнання безвісти відсутньою/рішення суду про розлучення з визначенням місця проживання з батьком.

Саме на необхідність надання цього переліку документів, посилається відповідач у відзиві.

Суд критично ставиться до цих аргументів, оскільки Лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 від №23-6855/0/6-22-Вих, не є нормативно-правовим актом. Крім того, навіть зі змісту цього листа, вбачається, що в ньому зазначений перелік документів, які можуть підтверджувати самостійність виховання особою дитини, не є вичерпним.

За відсутності передбаченого законодавства чітко встановленого переліку документів, які можуть підтвердити факт самостійно виховання особою дитини до 18 років, на суб`єкта владних повноважень покладається повноваження вирішення цього питання на власний розсуд, з дотримання принципів, визначених у ч.2 ст.2 КАС України: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У цьому випадку, позивачем було надано рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі №484/4388/20 від 05.05.2021, з якого чітко вбачається, що з 2017 року ОСОБА_1 проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_6 2009 р.н., утримую її самостійно, а її матір 11.01.2017 перетнула державний кордон та виїхала за межі України і не повернулась на той час.

!!!Немає ніяких підстав вважати, що зазначені обставини штучно створені позивачем, з метою ухилення від мобілізації та отримання право на перетин кордону.!!!

На переконання суду, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду, можливо було встановити, що ОСОБА_1 самостійно виховує дитину віком до 18 років, а тому не підлягає мобілізації за абз.5 ч.1 ст.23 Закону, та відповідно до п.2-6 Правил, має право на перетин державного кордону на виїзд з України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову..."

Ось така цікава позиція Миколаївського окружного адміністративного суду. Втім, як відомо із практики, навіть наявність рішення суду про визнання протиправним та скасування рішення прикордонника про відмову у перетині кордону у подальшому не надає права на виїзд, оскільки інший прикордонник аналізує всі документи фактично по-новому.

Бажано, аби звучало, - ЗОБОВ'ЯЗАТИ ДЕРЖАВНУ ПРИКОРДОННУ СЛУЖБУ НАДАТИ ДОЗВІЛ НА ПЕРЕТИН ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ.

Успіхів Вам. З повагою!

Також хочу зазначити, що суд не визнає місце проживання дитини з батьком через те що він проходить службу у зсу.