Почніть консультацію з юристом онлайн
Задайте питання юристу
836 юристів готові відповісти зараз
Відповідь за ~15 хвилин
Здравствуйте, я страдаю от психических расстройств, таких как тревожное расстройство, дереализация/деперсонализация(нарушение восприятия реальности) а так же обсессивно-компульсивное расстройство(ОКР), заранее прошу прощения если не правильно выбрана категория права.
Суть вопроса заключается вот в чем, со мной проживает выпивающий родственник, который постоянно нервирует всех жителей квартиры, а так же не даёт нормально жить, а так же бывают белые горячки, которые и вовсе могут угрожать жизни и благополучию других, лечение в данном случае вряд ли как-то поможет, так вот, можно ли обратиться в суд или другие правоохранительные органы по данному поводу, что бы они как-то могли мне помочь? Если что, я уже совершенно летний.
Схожі питання
Кодекси Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНове у блогах Юристи.UA
Відповіді юристів (1)
Адвокат, м. Миколаїв, 32 роки досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня!
Відповідно до статті 21 Закону України Про профілактику алкоголізму, наркоманії та токсикоманії, де руглюється питання про надання наркологічної допомоги:
1. Наркологічна допомога надається відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом і іншими законами України.
2. Наркологічна допомога може надаватися амбулаторно та стаціонарно наркологічними (психіатричними) закладами всіх форм власності, а також лікарями психіатрами-наркологами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства.
3. До роботи з особами, які зловживають спиртними напоями чи незаконно вживають наркотичні засоби, психотропні та токсичні речовини, та особами, хворими на алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, допускаються медичні працівники, інші фахівці, які мають спеціальну підготовку та підтвердили свою кваліфікацію в порядку, встановленому законодавством.
4. Наркологічна допомога надається на прохання особи та за її усвідомленою згодою, за винятком випадків, передбачених законом. Щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її законного представника. Щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника. У разі незгоди батьків або одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника наркологічна допомога неповнолітньому надається за рішенням суду.
5. Амбулаторна наркологічна допомога особі, хворій на алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, може надаватися у виді консультативно-лікувальної наркологічної допомоги та наркологічного (диспансерного) нагляду.
6. Консультативно-лікувальна наркологічна допомога надається на прохання і за усвідомленою згодою особи, а щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника.
7. Наркологічний (диспансерний) нагляд передбачає проведення регулярних наркологічних оглядів особи, хворої на алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, лікарем психіатром-наркологом і надання цій особі необхідної консультативної, лікувальної та реабілітаційної допомоги.
8. Наркологічний (диспансерний) нагляд може встановлюватися без усвідомленої згоди особи, зазначеної у частині сьомій цієї статті, чи згоди її законного представника у разі встановлення в неї хронічного і затяжного перебігу хвороби з тяжкими, частими і стійкими загостреннями хворобливих проявів, які зумовлюють ризик небезпеки для життя та здоров'я цієї особи чи життя та здоров'я оточуючих.
9. Рішення про встановлення наркологічного (диспансерного) нагляду та рішення про його припинення приймається на підставі висновку комісії лікарів, призначеної керівником наркологічного (психіатричного) закладу, за місцем знаходження наркологічного (психіатричного) закладу, в якому особі надавалася амбулаторна наркологічна допомога, та фіксується у медичній документації.
10. У разі покращення стану здоров'я зазначеної у частині сьомій цієї статті особи (немає ризику небезпеки для життя та здоров'я цієї особи чи життя та здоров'я оточуючих) амбулаторна наркологічна допомога може надаватися лише на прохання цієї особи та за її усвідомленою згодою чи на прохання або за згодою її законного представника.
11. Особа, хвора на алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, яка умисне ухиляється від наркологічного (диспансерного) нагляду і продовжує зловживати спиртними напоями або незаконно вживати наркотичні засоби, психотропні чи токсичні речовини, що призводить до тяжких стійких загострень хворобливих проявів, які зумовлюють ризик небезпеки для життя та здоров'я цієї особи чи життя та здоров'я оточуючих, може бути за рішенням суду госпіталізована до наркологічного (психіатричного) закладу для проведення їй обов'язкового обстеження та лікування.
12. У разі ухилення від виконання особою чи її законним представником рішення суду про обов'язкову госпіталізацію особи до наркологічного (психіатричного) закладу, органи внутрішніх справ за зверненням керівника наркологічного (психіатричного) закладу в межах своїх повноважень надають медичним працівникам допомогу для госпіталізації цієї особи, у тому числі і її розшук.
13. Обов'язкова госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалене відповідне рішення, здійснюється на строк до 3 місяців.
14. Рішення про обов'язкову госпіталізацію особи до наркологічного (психіатричного) закладу приймається судом за місцем знаходження наркологічного (психіатричного) закладу, в якому особі надавалася амбулаторна наркологічна допомога.
15. Підставою для розгляду справи в суді є вмотивована заява керівника наркологічного (психіатричного) закладу про необхідність обов'язкової госпіталізації особи до наркологічного (психіатричного) закладу, до якої додається висновок комісії лікарів, який містить обґрунтування такої госпіталізації.
16. При перебуванні в наркологічному (психіатричному) закладі особа, зазначена у частині сьомій цієї статті, підлягає огляду комісії лікарів не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про необхідність продовження чи припинення надання їй стаціонарної наркологічної допомоги.
17. У разі необхідності продовження обов'язкової госпіталізації особи понад 3 місяців керівник наркологічного (психіатричного) закладу повинен направити до суду за місцем знаходження наркологічного (психіатричного) закладу вмотивовану заяву про продовження такої госпіталізації, до якої додається висновок комісії лікарів, який містить обґрунтування про необхідність продовження обов'язкової госпіталізації особи. У подальшому продовження обов'язкової госпіталізації особи може проводиться кожного разу на строк, який не перевищує 3 місяців.
18. Клопотання про припинення обов'язкової госпіталізації особи може направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано, або її законним представником через місяць з часу ухвалення судом рішення про обов'язкову госпіталізацію чи про продовження такої госпіталізації.
Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого профілю. Охоче на них відповім.
Якщо ж консультація задовільнила Вас, активуйте сіру галочку та залиште відгук на знак подяки.