як довести чистий прибуток ФОП для його розподілу при розлученні?

Добрый вечер!

1. Доказательствами являются любые фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, которые обосновываются требования и возражение сторон, и других обстоятельств, которые имеют значение для решения дела.

2. Эти данные устанавливаются на основании объяснений сторон, третьих лиц, их представителей, допрошенных как свидетелей, свидетельских показаний, письменных доказательств, вещевых доказательств, в частности звуко- и видеозаписей, выводов экспертов.

Судебное доказывание - это одновременно и процессуальная, и логическая деятельность. Процессуальная деятельность должна быть буквально пронизана логикой мышления, в свою очередь, мыслительная деятельность в ходе судебного доказывания должна осуществляться в рамках строгой процессуальной формы.

В повседневной жизни люди постоянно вынуждены прибегать к опосредованному познанию и использованию доказательств: в науке и технике, в сфере государственной деятельности, в домашнем обиходе.

Особую роль доказательства играют в деятельности правоприменительных органов. Поскольку эти доказательства являются средством установления юридических фактов и обстоятельств и поскольку сфера их применения связана с деятельностью юрисдикционных органов, они могут быть названы юридическими доказательствами.

Используемые в суде юридические доказательства называются судебными. Это обусловлено тем, что конечной целью представления и использования доказательств является формирование на их основе внутреннего судейского убеждения, которое определяет содержание любого акта правосудия. Собирание, исследование и оценка доказательств происходят в специальной процессуальной форме, присущей именно деятельности судебных органов.

Что же такое судебные доказательства?

Доказательствами по гражданским делам являются любые фактические данные, на основе которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, обосновывающих требования и возражения сторон, и иных обстоятельств, имеющих значение для правильного разрешения дела.

Фактические данные устанавливаются объяснениями сторон и третьих лиц, показаниями свидетелей, письменными и вещественными доказательствами, заключениями экспертов. Итак, доказательства - это любые фактические данные, то есть факты объективной деятельности, а также сведения о них. Факт нахождения лица в определенное время в одной местности доказывает невозможность личного совершения им каких-либо действий в это же время в другой местности (алиби).

Из знания о существовании одного факта можно сделать вывод о существовании или несуществовании другого факта или других фактов. Вся судебная деятельность направлена на то, чтобы выяснить фактическую сторону дела, то есть сопоставить и проанализировать соотношение между одними известными суду фактами и другими фактами, подлежащими установлению.

Доказательствами называют любые фактические данные, то есть любые факты и сведения о них, которые оказались вовлеченными в орбиту судебного исследования.

При выявлении обстоятельств, имеющих значение для дела, суд может столкнуться с самыми различными фактическими данными.

Содержание деятельности по доказыванию определяется несколькими задачами, которые стоят перед судом и лицами, участвующими в деле.

Первая из них состоит в том, чтобы выявить, собрать, а в необходимых случаях зафиксировать доказательства.

Вторая-исследование доказательств, третья - их оценка.

Задача выявления и собирания доказательств касается главным образом лиц, участвующих в деле, хотя суд тоже наделен определенными правами.

Исследование доказательств осуществляется судом вместе с лицами, участвующими в деле.

Оценка доказательств относится исключительно к компетенции суда. В то же время необходимо отметить тесную связь всех сторон деятельности по доказыванию.

Таким образом, судебное доказывание - это деятельность суда и лиц, участвующих в деле, по выявлению, собиранию, исследованию и оценке доказательств, направленная на установление фактов и обстоятельств, имеющих значение для дела.

Использование в судебном процессе доказательств представляет собой сложный процесс, в котором тесно переплетаются явления чисто логического и гражданско-процессуального порядка.

Всякий процесс выяснения истины есть процесс познания. Опосредованное судебное познание принято называть судебным доказыванием.

Всякое доказывание представляет собой мыслительную, умственную деятельность, и судебное доказывание не является здесь исключением. Вместе с тем доказывание в суде опирается не только на законы логики, но регулируется и процессуальными нормами, подробно регламентирующими весь процесс доказательственной деятельности.

Основными субъектами доказывания являются лица, участвующие в деле. Стороны, третьи лица, заявители, заинтересованные лица активно участвуют как в собирании, так и в исследовании доказательств.

Субъекты доказывания в части собирания и исследования - это стороны и другие участвующие в деле лица, а в части оценки доказательств - суд, который оценивает доказательства по внутреннему убеждению, основанному на беспристрастном, всестороннем и полном рассмотрении доказательств в их совокупности.

В целом в гражданском процессе в связи с открытием производства по гражданскому делу будет возникать обязанность доказывания, а не право.

В соответствии с п. 6 ч. 2 ст. 119 ГПК Украины. в исковом заявлении должны указываться доказательства, которые подтверждают каждое обстоятельство, наличие оснований для освобождения от доказывания.

Доказательственная деятельность должна соответствовать общим принципам процесса (состязательность, непосредственность и т.д.) и детализируется на всех стадиях процесса.

Каждое действие суда или лиц, участвующих в деле, по собиранию, исследованию или оценке доказательств подчиняется процессуальным правилам. В ряду этих правил особое место занимают общие правила доказывания:

а) относимость доказательств;

б) допустимость доказательств;

в) распределение обязанностей по доказыванию.

Вывод:

1. Прибыль ФОП можно доказать, только декларациями, которые подавались налоговым органам.

2. Все что укрывалось от налогообложения, доказать очень трудно.

Единственный путь - подача заявления в налоговую о сокрытии налогооблагаемых доходов - налоговая проверка и выявление сокрытия - установление суммы сокрытия.

Доброго дня!

Доказами можуть бути будь-які офіційні документи ,належним чином оформлені та завірені.

Про дохід це може бути ,бухгалтерскі довідки ФОП, виписки з банківського рахунку ФОП. Відомості зі звітності по сплаті платежів з органу ДФС (податкова).

Якщо ці документи не можливо отримати самостійно, а вони мають значення для розгляду справи. Суд може їх витребувати за письмовою заявою сторони по справі.

Суд самостійно подасть запити і отримає необхідні документи

Тому можете не хвилюватись , просто заявіть вимогу про витребування документів у суді.

Загальна природа доказування:

Розгляд цивільної справи має на чомусь базуватись, мати підґрунтя. В судовому розгляді одна сторона розповість одну версію, а інша сторона розповість зовсім інше. В такому випадку суд має мотивувати і обґрунтувати рішення певними матеріалами. Саме для цього існують 5 категорій, в які можливо згрупувати всі можливі дані: пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновки експертів. У цивільно-процесуальному праві це є засоби доказування.

Положення статей 58 та 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) закріплюють правила щодо належності та допустимості доказів. Хоча з назви майже все зрозуміло, але потрібно розуміти, що коли перед суддею певний доказ – він має розуміти – чи потрібен він в цьому провадженні, зможе він довести ті фактичні обставини та чи можливо його використовувати. Адже головна проблема в тому, що при наявності певної фактичної обставини ми не можемо використовувати всі докази, що тільки закріплені в ЦПК і які може дозволити нам уява. Логічно допустити, що певні обставини можуть бути доказані лише певними доказами, і ніякими іншими.

Сама ознака належності передбачає такі правила: 1) визначення фактів, які необхідно встановити в цій справі за допомогою доказів; 2) визначення можливості цього доказу спростувати чи підтвердити обставини справи. Ці правила також мають певні гарантії, наприклад, обов’язок позивача вказати обставини та докази у позовній заяві; особа, що клопоче про витребування доказів, має зазначити обставини, які мають бути ними доведені. Належність презюмує те, що зацікавлені особи захочуть відвернути увагу суду від значущих фактів, втомити його увагу, затягти процес. А тому і є законодавчо визначені належні докази по категоріям справ. До того ж, якщо суд визнає доказ неналежним, він не дає йому оцінку і на нього не може посилатися у судовому рішенні. Допустимість передбачає, що потрібно використовувати лише ті докази, які можуть забезпечити достовірність для винесення рішення, тобто якщо ми можемо підтвердити певний факт певним видом доказів, то ми не можемо використовувати інші докази.

Щодо категорій справ, як приклад, положення статті 218 ЦК України забороняє використовувати як доказ укладення договору показання свідків. У разі недодержання форми правочину заперечення факту вчинення правочину має доводитись письмовими, засобами ауді-, відеозапису та іншими доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. З іншої сторони, в судовій практиці існує випадок, коли суд прийняв рішення на користь І. Коломойського (проти А.Роднянського) у справі «1+1» базуючись на показаннях свідка. Щодо питання показань свідків, то ч.2 ст.57 ЦПК України, а також ст. 62 ЦПК України фактично встановлює, що лише пояснення сторін, третіх осіб та їх представників носить чисто інформативний характер для суду, та можуть бути доказами лише у разі допиту їх як свідків. Виходить, що закон не визнає надану інформацію цими особами як належні і допустимі докази. Це доволі дивно, оскільки єдина відмінність – це попередження про кримінальну відповідальність і приведення до присяги. Це є запозичення зарубіжного досвіду і обґрунтовується це тим, що сторона буде розповідати лише те, що їй вигідно, вигадуючи і фантазуючи. З однієї сторони, це вірно, що особа попереджається про кримінальну відповідальність і застосовується моральний обмежувач (присяга). Особа розуміє, що все тепер серйозно і можлива відповідальність за брехню. А з іншої сторони, доволі часто, крім слів сторони, немає ніяких інших доказів. Зокрема, така ситуація виходить у справах про відшкодування моральної шкоди, адже хто, крім самої особи, можуть знати про глибину моральних страждань. Тому і показання цієї особи мають бути доказами. Але на сьогодні виходить, що показання сторін не є доказами. Їх потрібно ще й підтверджувати іншими доказами. Або сторона має знати положення законодавства і заявити клопотання для допиту її як свідка.

Щодо іншого, стаття 218 ЦК України містить згадку про такі види доказів, як засоби ауді-, відеозапису. Ч.2 ст. 57 ЦПК відносить до речових доказів звуко- і відеозаписів. Якщо не звертати увагу на різне формулювання (свідчення-показання, звуко-аудіо), то можливо відмітити особливий статус цих доказів. Він настільки особливий, що не зовсім зрозуміло, чому ці докази були віднесені до категорії речових. Адже речові докази – це предмети матеріального світу. Але аби дослідити інформацію з предмету відеозапису, необхідні спеціальні технічні засоби. А тому це відрізняється від звичайного дослідження письмових чи речових доказів. А тому право не встигає за розвитком технологій, і законодавець ще не визнав аудіо- та відеозаписи окремим джерело доказів. Сьогодні суддя перед тим, як визнати відеозапис доказом, має перевірити його на належність і допустимість. Тобто, про що саме свідчить відео та як воно отримане. Прикладом може слугувати Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 18.08.2014 року по справі №666/2428/14, провадження 2/666/1335/14, справа про відшкодування матеріальної шкоди. В ньому позивач надав фотознімки та відеозапис. Суд в свою чергу, не прийняв їх до уваги, оскільки «неможливо достовірно визначити, в який час та в якому місці вони зроблені, що виключає визнання таких доказів належними та допустимими у справі». В іншій справі (Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.05.2012 р. справа №2-1943/2011) про припинення частки у спільному майні та сплати грошової компенсації, відеозаписи камери охоронного внутрішнього спостереження були визнані належними і допустимими, а вимоги задоволені частково. А отже, тому хто робить відеозапис, потрібно правильно встановити дату та час на приладі, на всяк випадок зняти на камеру годинник чи, як доволі надійно – відкрити сайт з новинами і там буде вказана дата і час. А також ті речі, які видно не чітко (цифри чи слова) можливо надиктувати. Тобто вимоги до належності і допустимості такого доказу, як відеозапис є унікальними і зумовлені науково-технічним прогресом.

Отже, особа, яка подає позов у цивільному судочинстві, повинна завчасно подумати про доказування, допустимість і належність своїх доказів. Відповідні вимоги до них встановлені в положеннях статтей 58 та 59 ЦПК України.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Важно знать с какой целью вы собираетесь доказывать те или иные обстоятельства. Если вы хотите разделить доходы от предпринимательской деятельности, то единственным допустимым и достаточным доказательством будет декларация о доходах от предпринимательской деятельности. Это официальный документ, который подается в налоговую инспекцию и служит источником информации о доходах предпринимателя. У вас может не быть таких деклараций или их копий. Тогда вместе с иском подавайте ходатайство о направлении запроса в налоговую о доходах предпринимателя.

Доброго дня, Анастасія!

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Доказами у цивільному процесі можуть бути:

1. письмові, речові та електронні доказами;
2. висновки експертів;
3. показаннями свідків.

Письмові докази - це будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Речові докази - це предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Якщо доказ не може бути поданий разом із позовною заявою з об’єктивних причин, позивач повинен про це письмово повідомити суд та зазначивши:

1. доказ, який не може бути подано;
2. причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк;
3. докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч. 5 ст. 83 ЦПК). У цей строк докази подаються через канцелярію суду або в судовому засіданні з відповідним клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Або суд за своєю ухвалою може витребувати необхідні докази. Для цього потрібно подати клопотання про забезпечення доказів.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Таким чином вже на стадії підготовки позову позивач має визначити чіткий перелік доказів, якими будуть обґрунтовуватись заявлені позовні вимоги, додати дані докази до позовної заяви, а в разі їх відсутності – вирішувати питання про їх витребування.

Подання додаткових доказів можливе, зокрема, якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню. В цьому випадку суд, залежно від таких обставин, встановлює строк подання додаткових доказів. (ч. 7 ст. 83 ЦПК).

Витребування доказів:

Ст. 84 ЦПК України передбачає ряд вимог, щодо забезпечення доказів, а саме: учасник справи лише у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Таке клопотання повинно бути подане разом або з позовною заявою, або із відзивом на позовну заяву. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Варто зазначити, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів, якщо наявний обґрунтований ризик знищення відповідного доказу. Але в такому разі, ЦПК України зобов'язує позивача не пізніше 10 днів подати і саму позовну заяву.

Податковий кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text):

Стаття 46. Податкова декларація (розрахунок)

46.1. Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

ВИСНОВКИ: єдиним належним та достатнім доказом обсягу доходів за відповідний період буде податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця, тобто вашого чоловіка.

Вам потрібно вказати у позовній заяві, що цей доказ Ви не можете подати з таких-то причин, та одночасно з позовною заявою подати до суду клопотання про його витребування з податкового органу, в якому ваш чоловік перебуває на обліку.

Також враховуйте, що відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через кнопку "Звернутися" біля фото (при зверненні вказуйте свою e-пошту).

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Доброго дня, Анастасія!

Є ще поняття витребування доказів, отримання їх в рамках адвокатських запитів.

Уточніть більше суть позовних вимог, які у вас є, які докази надавались.

Звертайтесь.

Доброго вечора!

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Доказами у цивільному процесі можуть бути:

1. письмові, речові та електронні доказами;
2. висновки експертів;
3. показаннями свідків.

Довести чистий прибуток ФОП складно, однак це можливо при поданні запиту (звернення) до податкових органів. Для цього підійде адвокатський запит.

Добрий вечір, Анастасія!

"Які засоби доказування беруться судом до уваги? Що можна прикласти до позовних вимог, щоб суд вирішив на користь позивача, якщо отримати квітанції віж іншого з подружжя неможливо"?

- Разом з поданням до суду позовної заяви про поділ майна подружжя, треба подати клопотання про витребування податкової звітності ФОП з ДПС та обліково-бухгалтерских документів, книг облік у ФОП, а потім подати клопотання до суду про проведення судової економічної експертизи у цивільній справі.

Щодо проведення судової економічної експертизи у цивільній справі:

Економічна експертиза | Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (kndise.gov.ua)

Економічна експертиза | Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (kndise.gov.ua)

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

Цивільний процесуальний коде... | від 18.03.2004 № 1618-IV (rada.gov.ua)

"Стаття 76. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків. ...".

"Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

2. У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов’язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв’язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

3. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом".

"Стаття 83. Подання доказів

1. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

6. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

7. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

9. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

10. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

11. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів".

"Стаття 84. Витребування доказів

1. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

2. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

3. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

4. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

5. Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

6. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

7. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали.

8. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

9. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати витребувані судом докази.

10. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

11. У випадках, передбачених законом, апеляційний загальний суд за місцезнаходженням доказів може витребувати докази на прохання третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу або за заявою сторони (учасника) третейського (арбітражного) розгляду за згодою третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу у справі, що розглядається третейським судом (міжнародним комерційним арбітражем), у порядку, встановленому цією статтею.

У разі задоволення відповідної заяви суд може зобов’язати особу, у якої такі докази витребовуються, надати такі докази безпосередньо третейському суду або міжнародному комерційному арбітражу або стороні, за заявою якої такі докази витребовуються, для подальшого їх подання третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу).

В ухвалі про витребування доказів суд вирішує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат осіб, пов’язаних із поданням відповідних доказів".

"Стаття 95. Письмові докази

1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

3. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

7. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

8. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України".

"Стаття 103. Призначення експертизи судом

1. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

2. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

3. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

6. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

7. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів".

У разі наявності питань "Звертайтеся".

Всього доброго!

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Згідно з п. 44.1 ст. 44 та п. 177.4 ст. 177 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому п. 177.10 ст. 177 ПКУ визначено, що фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

На спрощеній системі доходом вважають гроші, які підприємець отримав від ведення діяльності готівкою та на рахунок. До доходу відносять не лише гроші, а й безкоштовно отримані товари, роботи чи послуги, тобто їхню вартість. Визначається виходячи з цін на аналогічні товари, роботи чи послуги на момент укладення договору.

Дохід такими первини платіжними документам:

Банківська виписка;

Товарний чек з оплати товару;

Квитанції, акти з оплати послуг;

Фіскальний чек касового апарату.

Також ФОП подають річні чи квартальні декларації залежно від групи.

Успіхів