Конфискация, заморозка недвижимого и движимого имущества, оформленного на жену, вследствие избежания мобилизации, обновления данных в тцк и тп мужа.

Доброго дня.

Особиста приватна власність кожного із подружжя - це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Щодо цього майна кожен із подружжя має право самостійно здійснювати правомочності власника.

Особистою приватною власністю дружини/чоловіка є:

• майно, набуте дружиною/чоловіком до шлюбу;

• майно, набуте дружиною/чоловіком за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу). При цьому подарувати можна рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби (стаття 73 СКУ).

Арешт на майно (кошти) боржника накладається в процесі виконавчого провадження шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Як наслідок, на майно, що буде належати Вашій матері чи дружині на праві особистої приватної власності арешт накладено не буде.

Доброго дня!

Якщо Ви оформите договір дарування на Вашу матір або на Вашу дружину, то втратите право власності на нерухомість.

Як відзначається у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Тобто, оскільки станом на зараз нерухомість є Вашою особистою власністю, Ви вправі зробити будь яке відчуження щодо останньої (договір дарування, договір купівлі-продажу), а з перехідом права власності на Вашу дружину або Вашу матір - Ви таке право втрачаєте.

Будь які штрафи, арешти тощо накладаються тільки на особисту власність особи, яка притягується до відповідальності.

Щодо статті 65 СКУ, то це стосується тільки спільної сумісної власності. У Вашому ж випадку нерухомість такою не є, оскільки була придбана до укладання шлюбу.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Майно набуте Вами до шлюбу є Вашою особистою приватною власністю.

Якщо Ви його подаруєте дружині або мамі - це буде вважатися їхньою особистою приватною власністю і виконавча служба не матиме до них ніякого доступу, ніхто не зможе накласти на нього арешт або конфіскувати за Ваші штрафи.

Згідно статті 57 СКУ особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Стаття 65 СКУ передбачає право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права СПІЛЬНОЇ сумісної власності подружжя, а у Вас зовсім інша ситуація - на підставі договору дарування нерухомість є ОСОБИСТОЮ власністю того з подружжя, кому воно подароване.

ТЕПЕР ЩОДО САМИХ ШТРАФІВ...

Згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Поки що, максимальний штраф за порушення правил мобілізації за статею 210-1 КУпАП становить 5100 грн. Крім того у судовому порядку ТЦК може обмежити право керування транспортним засобом. За таке правопорушеня ніхто не буде конфісковувати Вашу нерухомість.

Проте, законопроєктом 10379 передбачено збільшення штрафу до 25 000 грн.

Але, навіть в такому випадку у Вас не зможуть конфіскувати майно, адже згідно частини 7 статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (160 тис грн) , звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю успіхів!

Вітаю Вас!

Добрый день, интересует следующее:На мне оформлено недвижимое имущество, приобретенное еще до бракосочетания с женой(подарено от матери).Хотел бы оформить договор дарения, рассматриваю два варианта, либо жене, либо обратно матери, т.к. обе по первой линии родства.В случаи, если я получу штраф или буду подан в розыск из-за непосещение ТЦК, не вписав себе в электронный кабинет, не оплатив штраф и прочих причин по которым я могу быть оштрафован, в случаи неуплаты мною, грозит ли моей жене или же матери штраф, долг или заморозка, конфискация недвижимости которое я собираюсь им подарить. На данный момент слышал только о жене, но не могу понять на сколько это правда и не путанница ли это связанная со ст. 65 СК України.

Насправді, питання доволі об'ємне та Ваше уявлення про цю ситуацію є доволі помилковим. Давайте розбиратися, спробую максимально прояснити ситуацію.

Дійсно, дане майно належить Вам на праві приватної власності.

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135)

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров’я.

6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

...

16 квітня 2024 року Президент України підписав законопроєкт 10449 (новий мобілізаційний законопроєкт), який набирає чинності 18 травня 2024 року. Що передбачає законопроєкт 10449 в контексті обмеження прав та свобод громадян України?

Стаття 27 Закону України " Про МПтМ" передбачатиме з 18 травня наступне:

"Розділ VI ЗАХОДИ ВПЛИВУ ЩОДО ГРОМАДЯН, ЯКІ НЕ ВИКОНУЮТЬ ОБОВ’ЯЗКИ, ПЕРЕДБАЧЕНІ ЦИМ ЗАКОНОМ, ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ

Стаття 27. Заходи впливу

1. У разі невиконання під час мобілізації громадянином обов’язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки його керівник протягом п’яти днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом (далі – вимога).

2. Форма та зміст вимоги визначаються Міністерством оборони України.

3. Днем вручення вимоги є:

1) день вручення вимоги під розписку засобами поштового зв’язку;

2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси.

4. У разі якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов’язку (обов’язків), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду в порядку, встановленому законом, з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації – на строк до виконання або відкликання такої вимоги.

5. Вимога вважається виконаною у разі виконання громадянином обов’язку (обов’язків), зазначеного у вимозі.

6. Вимога вважається відкликаною у разі припинення або завершення строку мобілізації.

7. У разі виникнення обставин, передбачених частиною п’ятою цієї статті, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, керівник якого видав вимогу, не пізніше наступного робочого дня з дня їх виникнення видає громадянину та/або його представнику документ, який підтверджує виконання вимоги.

8. У разі виникнення обставин, передбачених частиною п’ятою цієї статті, та призову громадянина на військову службу під час мобілізації територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, керівник якого видав вимогу, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення таких обставин надсилає органу державної виконавчої служби, на примусовому виконанні якого перебуває рішення суду про тимчасове обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, повідомлення про виконання вимоги..."

Що можливо зрозуміти з цього? Процес притягненн до відповідальності коротко такий:

1. Невиконання обов'язків, покладених на громадянина України.

2. Накладення адмінстративного стягнення та звернення до Нацполіції щодо затримання й доставки такої особи до приміщення ТЦК.

3. Повідомлення Нацполіції про неможливість затримання й доставки.

4. Направлення на адресу громадянина ВИМОГИ.

5. Неявка по ВИМОЗІ та звернення до суду про обмеження у праві керування транспортним засобом.

6. Реалізація Нацполіцією відповідного рішення суду.

Як Ви бачите, процес доволі складний та залежить від багатьох етапів. А що він передбачає на виході? Лише обмеження у праві керування ТЗ. Ні про які конфіскації майна мова не йде, тим паче неналежного особі на праві приватної власності.

Чинне законодавство у сфері примусового виконання рішень передбачає, шо стягнення можливо лише на майно, яке належить особі на праві приватної власності. Стягнення на майно батьків та/або дружини чинним законодавтством не передбачено. Як на мою точку зору, Вам зараз не варто займатися процедурою відчуження в будь-який спосіб належного Вам майна, оскільки йому абсолютно нічого не загрожує. Якщо дуже хочете, то краще дарувати майно все таки матері, аби не було потім питань з дружиною.

З повагою!

Доброго дня, якщо майно буде не на вас, у разі не сплати штрафу майну нічого загрожувати не буде!! Тому як варіант його подарувати, комусь іншому. Яби радив вам це зробити , оформивши дарчу саме на Матір. Тоді ви уникаєте ризику залишитись без нічогоу разі розірвання шлюбу з жінкою. Коли ситуація буде стабілізовано, ватір зможе зробити на вас заповіт, або подарувати назад. У таких випадках, майно все одно не буде підлягати поділу між подружжям. Якщо майно ви подаруєте жінці, у разі сори ви залишитесь без нічого.

Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України, не підлягає поділу майно, що є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка.

До такого майна належить:• майно набуте дружиною чи чоловіком до шлюбу;• майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;• майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали чоловіку чи дружині особисто;• житло, набуте чоловіком чи дружиною за час шлюбу внаслідок його приватизації в порядку передбаченому законом;• земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;• премії та нагороди, одержані за особисті заслуги;• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала дружині чи чоловіку, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;• страхові суми, одержані за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю дружини чи чоловіка.

У зв’язку з викладеним вище, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.