Відстрочка від мобілізації

Шановні адвокати!
Положення ч.13 ст.23 Закону України 3633 прописано таким чином, що переважна більшість військовозобов'язаних, навіть за умови, що вони єдиний син у особи з інвалідністю, не зможуть скористатися правом на відстрочку відповідно до зазначеної статті.
Навожу приклад: особа з інвалідністю має лише одного сина, який є військовозобов'язаний, а тому тільки на нього відповідно до положення ч.13 ст.23 Закону покладено зобов'язання її утримувати (звертаю увагу ключове слово пункту "УТРИМУВАТИ" тому, що про "догляд" у цьому реченні взагалі не йдеться). Суд дослідивши всі аргументи без належного тлумачення "УТРИМУВАТИ", прийде до висновку, що цей обов'язок а саме "УТРИМУВАТИ", регламентується ст.75 СКУ, тому це теж саме що і- надавати матеріальну допомогу (сплачувати аліменти), а виходячи з цього зазначений обов'язок працездатного сина (військовослужбовця) немає ніякого відношення до "догляду" про який у даному реченні не прописаний. Навіть якщо відкинути залежність інваліда від реальних доходів (прожиткового мінімуму) тареальних його витрат. Відстрочка від цього ніяк не буде залежити тому що грошову допомогу на УТРИМАНЯ особи з інвалідною військовослужбовець може надавати перераховуючи відповідну суму своєму батьку(матері) перебуваючи в ВСУ, а виходячи з цього відстрочка на підставі положення ч.13 ст.23 на нього не поширюється. Так навмисно пропущене у цьому реченні слово "ДОГЛЯД" без належного тлумачення "УТРИМУВАТИ" - його конкретного значення позбавляє інваліда на отримання будь якої сторонньої допомоги, яка може знадобитися протягом дня. Це може стосуватися як допомоги встати з ліжка й дійти до туалету, так і у прийманні ліків, прибиранні та готуванні їжі. Адже навіть найпростіші дії можуть стати найскладнішими для літніх людей. А головне є джерелом корупційних ризиків.
З повагою, Володимир.